Макіяж 19 століття: блідість знову в моді?
Позаминулого сторіччя пройшло під знаком вікторіанської епохи, яка внесла істотні корективи в поняття краси та естетики жіночого образу. В моду увійшли витонченість і витонченість, що відбилося на гардеробі, зачісках, а також макіяжі 19 століття.
Ідеали жіночої краси і неідеальні способи їх досягнення
В дев'ятнадцятому столітті в моду увійшла блідість. Живий рум'янець і засмага на обличчі стали ознакою низького стану, тому дами не могли собі дозволить те, до чого сьогодні прагнуть мільйони жінок по всій планеті – красивий золотистий відтінок шкіри. Щоб добитися ефекту мармурової блідості жінки використовували як косметичні засоби, так і більш природні способи збереження білизни шкіри – відсутність контакту з сонцем.
Щоб потім не довелося використовувати щільний шар відбілюючої пудри, дами йшли на різні хитрощі, приховували шкіру під одягом або широкими полами капелюхів, ховалися під парасольками, а то і зовсім намагалися менше показуватися на вулиці при світлі дня, а значить, під «згубним» впливом сонця.
Деякі способи домогтися ефекту мармуру замість шкіри і зовсім викликають посмішку і здивування. Так, наприклад, модниці фарбували зуби жовтою фарбою, щоб ті ще більше відтіняли світлу шкіру. До речі, в умовах відсутності звичного сьогодні стоматологічного обслуговування зуби у жінок і без того були далекі від білизни, так що можна тільки уявити, якими вони ставали під впливом ще й барвника.
У цій фантасмагорії використовувалися й інші, не менш дивовижні способи досягнення ідеалу привабливості. Крім хворобливої блідості дівчина повинна була мати ще й деякої томностью, що, безперечно, позначалось у погляді вікторіанської красуні. Так от, щоб досягти бажаного жінки капали в очі беладону – по суті своїй отрута, що при неправильному дозуванні і регулярному використанні просто вбивав нещасних.
Ще один спосіб понівечити себе в гонитві за стандартом краси – це питво оцту, лимонної кислоти, які нібито забезпечували ефект алебастровою шкіри шляхом не зовнішнього, а внутрішнього впливу. Звичайно, такі методи мали серйозні наслідки. Шлунок дівчат буквально изъедался. Мало хто після подібних методів доживав до глибокої старості, страждаючи від постійних болів.
Промисловість на службі краси
Дев'ятнадцяте століття – це ще й початок підйому промисловості, яка проникла буквально в усі сфери людського життя. Звичайно, не обійшла вона увагою і сферу косметології. Тепер користуватися пудрою або іншою косметикою могли не тільки знатні персони, а й жінки середнього достатку.
З приходом промислової косметики фарбувати стали не тільки обличчя, а і повіки, губи. З'явилися аналоги відомих нам туші, тіней, помади. Але, незважаючи на доступність нових благ цивілізації, багато пані не поспішали експериментувати з яскравими фарбами на обличчі, віддаючи перевагу більш природному зовнішнім виглядом.
Однак не всі жінки, які жили в ту епоху, проявляли подібну стриманість у використанні декоративної косметики. Окрема категорія дам – повії - щедро наносили на себе не тільки пудру, а й рум'яна, від чого контрастували на тлі представниць вищого стану і соціального статусу. Можливо, саме з цим періодом часу пов'язаний стереотип про те, що яскраво фарбуються виключно жінки легкої поведінки.
Макіяж 19 століття: відео
.
