Як позбутися від почуття самотності та непотрібності
Коли Олена розлучилася зі своїм любимим чоловіком, їй здавалося, що світ звалився. Нічого більше в житті не чіпляло і не радувало, нема чого стало прокидатися вранці і вставати з ліжка. Штори були завжди щільно запнуті, сонячне світло дратував і викликав сльози, а навколо накопичувалася, і накопичувалася пил і бруд…
Не було сенсу мити після себе чашки і тарілки, і навіть виносити сміття не хотілося. Скрізь валялися огризки яблук, фантики від цукерок, немиті кавові чашки, недопалки і багато іншого, що раніше навіть на хвилинку не міг себе уявити в виблискує чистотою квартирці Олени.
Як позбутися від почуття самотності та непотрібності
Добре, хоч квартира залишилася. Вона дісталася їй від бабусі і Костя її з собою не забрав. Як забрав все інше, включаючи розбите серце Олени. Ось вже місяць Олена не виходила з дому і не брала трубку телефону, і не відповідала на дзвінки у двері. Ось вже місяць як вона похована живцем у своїй квартирі і чомусь не померла.
В її мозку постійно пульсує тільки одна думка: «Я нікому не потрібна».
Як позбутися від почуття самотності та непотрібності фото
НІ-КО-МУ!! Як це страшно…
І раптом дзвінок у двері не такий як раніше боязкий і вибачається, мовляв, вибачте, що потурбували Вас у Вашому горі, а нахабний і вимогливий, який доводив, що той хто дзвонить не піде, поки йому не відкриють.
Олена подибала до дверей з моторошною болем у голові і бажанням швидше випровадити небажаного гостя. Відкрила двері і рот і тут її внесли в квартиру пара міцних і безцеремонних рук її подруги Анни.
«Анька! Відчепися!» - обурено волала Олена, та, здавалося її не чула і не слухала.
«Огго, подруга! Ну і вигляд!» - говорила Ганна, по шляху збираючи сміття і немиті чашки.
«Давай приводь себе швидко в порядок – ми їдемо!»
«Куди?» - очманіло плескала очима Олена, - «я Нікуди не поїду! Нічого я не хочу!!!»
- Поїдеш! Ось путівки! – і Анна виклала на стіл синій пухкий конверт
- Ми їдемо з тобою в Емірати!!
І вона стала швидко шукати в шафі відповідні на її погляд вбрання Олени, жбурляти їх у невелику валізку, не звертаючи уваги на скривджений і очманілий погляд Олени.
Через півгодини речі були упаковані, Олена умыта і зачесана, а на прибраному столі парувала свіжозаварений чай.
- Емірати! - Захоплено говорила Ганна, - Ти уявляєш?
- Ні, мляво відбивалася Олена, - Я не хочу нічого, - але вже і в її очах потихеньку спалахував вогник, їх давньою і навіть призабутої мрії - ЕМІРАТИ!!
- Ти уявляєш ми побачимо Дубаї!! І Мечеті! І Океан! (океан завжди выговаривался з великої літери – як Велика Мрія) Ми побачимо нереальну розкіш і золото 999 проби!! Побачимо машини, прикрашені діамантами, а ще купимо собі шуби!
Літак відлітав пізно вночі, і в ньому, притулившись одне до одного, сиділи дві окаті дівчата і посміхалися. І ніхто б не подумав, що одна з них трохи не вмерла і не могла навіть уявити, що буде далі жити і мріяти і радіти кожній хвилині життя! Вони летіли назустріч Казці! Назустріч мрії! І мрія не змусила себе довго просити. Саме там, в Еміратах, Лена випадково зустріла хлопця, який (як виявилося) жив у сусідньому будинку в одному дворі з нею в Києві. І давно вже був безнадійно закоханий у неї. Але вона була заміжня і він поїхав на заробітки в Емірати, щоб не бачити її і не страждати, бачачи як вона нещасна з іншим. Доля робить нам цікаві подарунки.
Крім незвичайної подорожі Олена знайшла коханого, нові відносини і шубу.
