Психологія дитини 1 рік : дізнайтеся, чи все ви робите правильно
Описати, що відчуває або думає дитина до року досить складно, адже сам малюк ще не до кінця розуміє це і тим більше не може висловити самостійно. Але зрозуміти елементарні речі можна: якщо він плаче – то його щось не задовольняє. Якщо малюк поводиться спокійно – отже, все, що відбувається, малюка цілком влаштовує. Але не варто забувати, що малюк до року виражає як позитивні, так і негативні емоції c допомогою плачу.
Відповідно, в ідеалі, якщо батьки налаштовані на створення маляті максимально комфортних умов, вони повинні прагнути до того, щоб зрозуміти, чому малюк хнечет і намагатися зробити так, щоб він не плакав взагалі. Інше питання – чи варто намагатися задовольнити всі потреби дитини по першому крику?
Виховання дитини 1 рік
Більшість сучасних педіатрів і фахівців в області психології дітей до року схиляються до того, що намагатися заспокоїти дитину усіма можливими способами (тут йдеться про дитину, не володіють базовими руховими навичками, і, відповідно, не могущем задовольняти свої потреби) варто при перших сигналах його занепокоєння. Справа в тому, що тактика “залишити в ліжечку покричати” може бути чревата серйозними наслідками для нервової системи дитини. Популярний колись твердження, що “дитині покричати корисно, він розробляє легені” визнається одним з небезпечних помилок, пов'язаних c психологією дитини до року. До речі, скажемо трохи і o інших.
Плач свідчить або o фізичному дискомфорті, або o психологічному стресі. Ні те, ні інше ніколи не буде корисно дитині. Сам по собі крик виснажує ресурси організму, послаблює нервову систему, може спровокувати перепади кров'яного тиску.
Виховання дитини 1 рік відео
Описати, що відчуває або думає дитина до року досить складно, адже сам малюк ще не до кінця розуміє це і тим більше не може висловити самостійно. Але зрозуміти елементарні речі можна – вели він плаче – то його щось не задовольняє. Якщо малюк поводиться спокійно – отже, все, що відбувається, малюка цілком влаштовує. Але не варто забувати, що малюк до року виражає як позитивні, так і негативні емоції c допомогою плачу.
Відповідно, в ідеалі, якщо батьки налаштовані на створення маляті максимально комфортних умов, вони повинні прагнути до того, щоб зрозуміти, чому малюк хнечет і намагатися зробити так, щоб він не плакав взагалі. Інше питання – чи варто намагатися задовольнити всі потреби дитини по першому крику?
Більшість сучасних педіатрів і фахівців в області психології дітей до року схиляються до того, що намагатися заспокоїти дитину усіма можливими способами (тут йдеться про дитину, не володіють базовими руховими навичками, і, відповідно, не могущем задовольняти свої потреби) варто при перших сигналах його занепокоєння. Справа в тому, що тактика “залишити в ліжечку покричати” може бути чревата серйозними наслідками для нервової системи дитини. Популярний колись твердження, що “дитині покричати корисно, він розробляє легені” визнається одним з небезпечних помилок, пов'язаних c психологією дитини до року. До речі, скажемо трохи і o інших.
Плач свідчить або o фізичному дискомфорті, або o психологічному стресі. Ні те, ні інше ніколи не буде корисно дитині. Сам по собі крик виснажує ресурси організму, послаблює нервову систему, може спровокувати перепади кров'яного тиску.
Однорічний малюк не тільки активно психологічно розвивається, але і все більше зростає його прагнення до пізнання і дослідження, з'являються перші психологічні кризи. Малюк поступово усвідомлює себе окремою від мами організмом і особистістю, відкриває своє «я». Крім того, психологічно він вже знає і розуміє більше, ніж може виконати фізично.
Але часом набуття нового досвіду може стати для малюка причиною не радості, а дратівливості і нервозності. Його поведінка може змінюватися. Малюк може влаштовувати батькам істерики. Дитячі психологи кажуть, що такий сплеск емоцій дозволений малюкові і дає можливість виплеснути його почуття. І що корисно для нього в такий момент, так це ласка, тепло і любов.
Саме у віці одного року починається період виховання дитини. Слід бути гнучкими і йти на компроміси. З дитиною можна домовитися. Не варто просто вперто наполягати на своєму. І якщо малюк як вам здається поступається, то в силу беззахисності. Але надалі це може викликати ще більший напад гніву. Ви дорослі і можете контролювати ситуацію.
Не забувайте пояснювати малюкові, причини, по яких ви наполягаєте на своєму. Якщо ви обираєте певну модель поведінки, то нехай вона буде стабільною. А не залежить від вашого настрою. Ви можете говорити малюкові не можна, і він вже добре розуміє вас. Є речі, які не можна робити катастрофічно, бити тварин, ображати близьких, а от якщо малюк розсипає вміст ящика – біди не трапиться, адже він просто пізнає світ.
.
