Особливості виховання самостійності у дітей

Багато батьки мріють бачити своїх малюків сильними, незалежними, здатними виявляти ініціативу та активну позицію. Але в теж час відпустити дитину від себе, послабити незримий зв'язок між батьками та їх дитиною завжди непросто. Виникає питання, як знайти вихід зі сформованої ситуації, і в чому полягають секрет виховання самостійності у дітей?

Зв'язок між батьками і дитиною є однією з найміцніших у багатогранній системі людських відносин. Без цього зв'язку неможливий гармонійний розвиток дитини, а занадто раннє переривання цього зв'язку навіть становить загрозу для життя малюка. Разом з тим зв'язок дитини з його батьками за своєю природою має внутрішній конфлікт. Якщо діти, які ростуть, розвиваються і дорослішають з часом набувають бажання віддалитися від батьків, зробити зв'язок менш міцною, батьки прагнуть якомога довше утримати цю сполучну нитку. Батьки хочуть вберегти молодь перед життєвими небезпеками, поділитися своїм досвідом, застерегти, а молоді хочуть придбати свій власний досвід, навіть ціною втрат, прагнуть пізнати світ самостійно.

Результатом цього внутрішнього конфлікту стає ціла низка проблем, причому проблеми незалежності з'являються вже в ранньому віці дитини, фактично від моменту народження малюка. Дійсно, дистанція у спілкуванні матері і її малюка проявляється вже в силі і швидкості реакції на те, коли малюк починає плакати. Буквально з перших днів життя дитини батьки повинні визначати ступінь і межі дистанції між ними і дитиною.

Процес виховання самостійності у дітей регулюється насамперед віком дитини, навички, які здобуває дитина в процесі свого розвитку, здібностями і можливостями взаємодії з навколишнім світом. Разом з тим багато чого залежить і від особистості батьків, від стилю їхні відносини до дитини. Не секрет, що у різних сім'ях є різна ступінь свободи і самостійності дітей. Одні батьки відпускають дитини 7-8 років самостійно ходити в магазин, відводити в дитячий сад молодшого братика, їздити на заняття через усе місто. У інших батьків дитина навіть 13-15 років звітує у всіх, навіть дрібних, вчинках, його не відпускають у поїздки або на прогулянки з однолітками, охороняючи його безпеку. Підліток звітує про вибір свого кола спілкування, усі його дії піддаються контролю з боку старших.

Варто розуміти, що дистанція, яку встановлюють батьки між собою і дітьми, багато в чому пов'язана з мотиваційними структурами особистості самих дорослих. Не секрет, що поведінка зрілої особистості визначається досить різноманітним і багатошаровим набором спонук, які можна позначити загальним словом «мотив». Для кожної окремої людини його мотиви вибудовуються в індивідуальну ланцюжок. Так, одні збудників до дії виступають визначальними, найбільш значимими для людини, інші – отримують другорядний характер і значення. Простіше кажучи, будь-який людський порив, вчинок може бути визначена через ті мотиви, які спонукають до цих поривів і вчинків. Не виключені ситуації, коли вчинки дорослої людини визначаються кількома мотивами. Для правильної побудови системи виховання дітей батькам варто хоч іноді визначати для самих себе ті мотиви, якими вони керуються, на яких базується їхня власна виховна робота, визначати, що рухає їх діями по відношенню до дитини.

Дистанція, яка утворилася між дитиною та її батьками, безпосередньо залежить від того, яке місце займає процес виховання у всієї складної, різноманітної і багато в чому внутрішньо суперечливій системі різних спонук поведінки батьків. Необхідно розуміти, яке місце в мотиваційній системі дорослого знаходиться робота по вихованню його дитини.

Таким чином виходить, що ступінь самостійності дітей і ступінь свободи, яку готовий надати батько, безпосередньо залежать від його власної психологічної готовності «відпустити у вільне плавання» своє чадо, надати йому можливість набувати власний досвід, робити власні помилки і висновки.